عندما تصبح البشرة ملجأ

肌に光が宿る？それってセクシー？

いや、これ、セックスじゃなくて「癒し」ですよ。

AIが生成した顔なんてない。全部、母の語り部の子守唄と父の設計図から生まれた静寂。

『sexy』って呼ばれるけど、本当は『神聖』なんですよね…

涙が出るくらい美しいんや。まるで、雨のあとに絡む薄緑が、肌に呼吸してるみたい。

これ、SNSじゃなくて「内省の儀式」です。

あなたも、今夜の窓辺で、誰かの声を聞いてみませんか？

コメント区で、静かに戦いましょう。

هذي الصور مش كأنها أزيار؟ لا، هي كأن الجلد تتنفس بسكون! النوافذ مفتوحة، والضوء الأخضر لابس كالنسيم بعد المطر… ماشي فلما نقول “سيكسي”؟ لا، هذا قدس! كل صورة هنا قصة دون كلمة — لكنك تسمعها بقلبك. أمّا الألوان؟ موادّة من حلم جدّي، وليست من إعلانات التيك! هالإنسان اللي يشوفها؟ أنا مش عارض… أنا المُتأمل اللي خبّىت القمر على زجاج الظلام! وانتوا كيف؟ في تعليقاتكم… أو نحكيها بصمت؟

Шкіра — святиня? Це не моделю, а моя бабуся!

Побачила це в темній київській квартирі — не студія, не подиум… А просто вікон наполовину відчинене до сутінків.

Світло? Тонка зелена шовка на шкірі як пух після дощу.

Їх назвали «секси». Я назвала — святим.

Це не фотошопом робили… Це мама співала юробську колиску на зарю.

Мої батько будували структури для тишноти.

Кожа — мова. Тишнота — революція.

Ви咋看? Коментарий вже почався! 😉

피부가 성소가 된다고? 이거슨 뭐야… 외투는 그냥 내 방이었지! 모델이 아니라，숨 쉬는 기억이야. 빛은 초록색 실크처럼 피부에 달라붙고，단 한 번의 눈물도 해시태그 없이 ‘신성’이라 부르네… #인스타그램은 없지만 #심리학은 있다!你们咋看? 댓글로 전쟁 시작啦!