Деконструкция взгляда: когда фотография пересекает грань между искусством и объективацией
Городское искусство
Фото як Троянський кінь
Юй Сіньянь зробила фотосесію, яка викликає більше питань, ніж лайків. Чи це мистецтво, чи просто алгоритм краси?
Синтетична естетика
Сьогодні “краса” - це Component A (генетика) + Component B (нейлон). А де ж Component C - наша свідомість?
Пропозиція: Може, наступного разу додамо інструкцію “як не стати частиною IKEA-меблів бажання”? 😄 Що думаєте?
Фотографія: Де Межа?
Юй Сіньянь зробила своїми ногами більше, ніж я за весь свій художній стаж! Її фотосесія 2018 року – це справжній шедевр двозначності: офісний look, панчохи, що “розпалюють”, і ціла наука про те, як світло грає на синтетиці.
Техніка vs Етика: Моя камера PhaseOne теж по-різному бурчить, коли знімає оголені тіла чи нейлон. Але хто отримує вигоду від цього? Може, алгоритми Weibo?
Інструкція зі Збирання Бажань
- Довгі кінцівки (генетичний джекпот)
- Напівпрозорі бар’єри (купуйте в ІКЕА)
- Глядачі обов’язкові!
Забули вказати: чому наш мозок реагує саме на 15° кут стегна? 😄
Що думаєте – це мистецтво чи об’єктивація? Давайте розпалимо дискусію в коментарях!
Когда камера становится зеркалом общества
Как фотограф с 10-летним стажем, я вижу тонкую грань между искусством и объективацией. Эти фотосессии с нейлоном и “идеальными” углами бедер - словно инструкция по сборке желания из IKEA.
Но где же страница с предупреждением?
Моя PhaseOne дрожит по-разному, когда снимает обнаженную натуру и искусственные позы для соцсетей. Может быть, пора добавить в EXIF-данные графу “этика”?
А вы как думаете - это искусство или алгоритмы играют на наших рефлексах? (Готовлю попкорн для комментариев)
