Коли я зробив себе в дзеркалі

Cermin Tidak Berkedip

Kamera ku matikan sendiri pas jam 3 pagi… bukan buat pajangan, tapi karena aku lupa bahwa tubuhku bukan model — itu arsip kenangan yang nggak ada di Instagram!

Tubuh sebagai Arsip

Ibu bilang: ‘Jangan pakai lensa!’ Tapi aku justru nangis sambil nyetel kain batik penuh tinta dari Jiangnan… dan ayahku bilang: ‘Duniamu itu steel & glass yang potong udara!’

Kamu Belum Lihat Aku Yet

NFT? Gak ada tanda tangan. Yang ada cuma hening di ruang tamu… Kalo kamu pernah lihat dirimu pas jam 3 pagi sambil denger podcast — kamu pikir ini obat apa? 😅 Comment: Gue juga nangis sendiri… kalian gimana?

Дзеркало не моргнуло… а я — в тені!

Це не фото. Це — медитація з камерою у 3:00 ранку. Мама з Джаннану навчила мене: «Фотографія — це не про те, щоб тебе побачили… а про те, щоб ти пам’ятав». А тато з Нью-Йорку сказав: «Якщо ти не стримсься — то хто?»

Так отож… Я зняв себе не для Vogue UA… а тому що жоден NFT не зможе витримати моє одиночне бажання.

Ви咋看? Коментарій? Або просто скиньте дзеркало й підемо спати до світла… 🌑

Meu Espelho Não Pisou!

Fotografei eu mesmo no espelho… e o reflexo riu da cara! 🤣

Minha mãe ensinou que beleza é resistência — não é filtro de Instagram, é tinta de pobreza virando ouro! O meu corpo não é um sujeito para galeria… é um arquivo vivo do morro com carnaval no peito.

E aquele NFT? Sem assinatura? Só silêncio segurando espaço… e sim, eu ainda estou aqui — às 3 da manhã, olhando pra minha sombra enquanto escuto um podcast sobre como isso sente!

Vocês já se viram assim? Comentem antes que o espelho feche! 😂