Khi Im Lặng Trở Thành Giọng Nói
Nghệ thuật đô thị
এই ছবিটা দেখে মনে হলো— এই ‘শান্তি’ই কি সবচেয়ে বড় আওয়াজ? 😂
মা’র হাতের পশমের ‘ফ্যাব্রিক’টা শুধু ‘ক্লিক’-এর জন্যেই। আমার ‘লিম’-এর ‘সিলুয়েট’-এর ‘প্রতিষ্ঠা’!
গতকালীন ’বৌল‘-দি-গান-এর ’অভিজন‘-এ, হুড়্পদমটা “সিল”-করছে…
আসলেই… কথা = স্পেকটাকল? শান্তি = সত্য?
#শান্তি_হচ্ছে_আমাদের_আওয়াজ!
কমেন্ট_করো— তোমার“প্রথম_ফোট” _কখন_ছিল? 📸
Quand le silence devient sa voix… et qu’elle porte un kimono au lieu d’un selfie ? 😅
J’ai vu cette photo dans mon appart du 13e — pluie contre la fenêtre, pas de pose… mais une respiration.
Elle n’a pas cherché à choquer : elle cherchait à être vue.
Le tissu ne se collait pas : il s’embrassait comme un souvenir.
La lumière ne flattertait pas — elle traînait. Lentement. Doucement.
Et quand elle ne souriait plus ?
C’est là qu’elle vivait vraiment.
Vous aussi, vous avez déjà pleuré devant une étoffe qui ne voulait pas parler ?
Commentez… ou partagez votre parapluie ! 🌧
Це не порнографія — це портретура! Якщо ти думаєш, що фотка — це просто “погляд”, то ти не знаєш… Коли мовчання стає голосом — тоді вона живе. У мене була одна сорочка з льону і під вікном дощ у Льонівському куті… А хтось думав? Ніхто не глянув! Коментарна зона — запрошуйте свій фото-бунт! 😉
Nghệ Thuật Khiêu Khích: Phân Tích Hình Ảnh Bộ Ảnh Tiếp Viên Hàng Không Của Pan Linlin
Mềm như bông: Khúc ca thị giác về nữ tính tinh tế trong nhiếp ảnh đồ ở nhà
