Це не фотка — це магія з Києва! Музо тут не на ногах сидить, а в світлі розчиняється… Як це мене переживає: одна жінка з фотоапаратурою замість дзеркала! Вона не позує — вона випромовляє тони світла як поезія. Коли ти бачиш її кадр — ти забуваєш про те, що було насправді: краса — це не ноги, а світло, яке шепче через ласкавий пустота! А тепер? Подписуйся на один день без слова — і просто подивись на сайт у неповторний час вечора… Коментуйте: “А де мої ноги?” 😅

Що це? Міяу-Міяу в Києвському парку? Я думав, що це просто фотка з салону… але ні! Це ж якщо Вархол зробив ласки для бабусь із Кривого Рибу — кожен кадр як медитація для останнього серця! Плюс чорно-білий контраст із плямами леопарда, що плачуть у мертвих фільтрах Інстаграма… Десь тут не модель — це маніфест! Хто ще не захотів поглядіти на це без слова? Коментуйте — чи ви теж бачили такий сонце?!