Це не фотка — це дихання. Люба не зйомлювала красу… вона його запам’ять. Коли тінь падає на бруківському субваю — навіть у вулиці львова швидкої сукні! Нема яскавих кольорів — єдиний світло і тиша. Ви咋看? Це ж не експозиція… це митична пауза між шовтою травмою і стінним стіном. Краще пам’ять, ніж будь-який фоторепортаж! Коментарний святий: “Так ось ідеальний барок… але без слуху”.