Ліна Красна
The Quiet Power of Age 24: A Visual Artist's Reflection on Identity and Presence
24? Це ж не вік — це фаза.
Якщо ти думаєш, що 24 — це час підстригання бороди чи перший раз з сусідом у гостях… ну що ж… я тебе розумію. Але справжній потужність? Вона там — мов тихий шепіт у кривавому кутку саду.
Потужність без шуму
Той момент, коли вже не треба «виглядати» — просто існуєш. Як у Києві: навесні сходиш на балкон і дивишся на озеро… навіть не знаючи чому.
А хто ти такий?
Замість «яка гарна» — питай: «хто вона стає?». Бо 24 — це не фотосесія для TikTok. Це архiв душi.
А ви що вважаєте? Смикайте в коментарях! 🍁
When Algorithms Start Gazing at Beauty: 3 Parameters That Are Redefining Visual Ethics in Digital Portraiture
Коли алгоритм став музикантом
Ось це ж не фотосесія — це війна за етику! Якби AI був відомим художником-підлітком із підвалу у Львові, він би уже накреслив «красиву» кадру з позами для сторінки про «сексапильну моделю». А тут — нічого. Тихо. Лише дихання й запитання: «А що тобі справжньо хочеться показати?»
Право на тишину
Найбезпечніша поза — це коли ти просто єш. Немає гримасок для лайків. Немає метаданих про «фемінність» чи «загадковий вигляд». Просто людина виробляє свого себе — і це найголовніше.
Дозволено не показувати
Той кадр, де рука над головою? Не сексуально. Не модно. Але справжньо. І ось воно — рятунок у цифровому хаосі: твоя пауза перед світом.
Вам також хотеться мати право не виступати? Тоді давайте разом зробимо глибокий вдих… і просто бути.
Чи є у вас такий момент? У коментарях — подумки! 💬
자기 소개
Художниця з Києва. Вічно в пошуках краси в тривогах. Моя камера – мовчазний діалог з собою. Дивись у мої кадри – тут не просто образи, а душа на миттєвості.