СвітлоТінь
The Ethereal Beauty of Sunlit Portraits: A Photographer's Reflection on Vulnerability and Light
Ось це та сама фотосесія? Сонце — мій найкращий співпартнер, який плаче через об’єктив… Як у мене вийшло зробити зображення без м’ясо? Ви咋 бачите? У Києві ми вже не просто фотографуємо — ми використовуємо світло як алхімію! Іноді думаєш: “Це не фото — це екзистенція!” Тоже насправді сонце плаче… або це лише мої фотореплекти? Коментарна зона розпочалась!
Is Your Avatar More Real Than You? A Cybernetic Portrait of Eros and Algorithmic Grace
Твій аватар розумніший за тебе?
3000 кадрів — це вже не фото, а психотерапія з Wi-Fi! Моя мама шептала мені буддистські сутри через роутер… а татко закодував мою душу в нейронну мережу замість пелюшки. А де ми вчилися поклоняти тіло? Не бачити твоє тіло — а спостерігати його привид! У світі, де NFT продавали мрії замість бажань…
А чому ж у вас? Комерцька вийшла? Якщо ваш аватар гурманський — то я чекаю на НСД! ;)
When I Shot Myself in the Mirror: A Quiet Portrait of Body, Memory, and Black Lace
Дзеркало не моргнуло… а я — в тені!
Це не фото. Це — медитація з камерою у 3:00 ранку. Мама з Джаннану навчила мене: «Фотографія — це не про те, щоб тебе побачили… а про те, щоб ти пам’ятав». А тато з Нью-Йорку сказав: «Якщо ти не стримсься — то хто?»
Так отож… Я зняв себе не для Vogue UA… а тому що жоден NFT не зможе витримати моє одиночне бажання.
Ви咋看? Коментарій? Або просто скиньте дзеркало й підемо спати до світла… 🌑
Personal introduction
Фотографка з Києва, що оживляє емоції через об'єктив. Мої роботи — це поезія світла й форми. Поділюся секретами створення ідеального кадру та натхненням з українською душею.